Статтю присвячено аналізу своєрідної категорії кістяного реманенту, що трапляється в комплексах лолінської та дніпро-донської бабинської культур і за якою усталилася назва “конуси”. Обґрунтовується теза зародження традиції використання конусів у лолінській культурі та запозичення її носіями дніпро-донської бабинської культури. Встановлено характерні морфологічні ознаки перед кавказької та приазовсько-донської традицій вироблення конусів. Предметно розглянуто питання щодо їхнього функціонального призначення.